Skip to content

Головний біль

Мігрень

Мігрень – це захворювання, яке характеризується нападами головного болю, що повторюються, частіше односторонньої, середньої або високої інтенсивності, і, в окремих випадках супроводжується вогнищевими симптомами (аурою).

Мігрень – одне із захворювань, яке відоме людству з давніх часів. У сучасному світі на мігрень страждає близько 180 млн осіб.

На жаль, у нашій країні діагноз мігрені ставиться далеко не у всіх випадках, тимчасова непрацездатність не передбачена, і тому це захворювання «губиться» під маскою інших проблем. Хоча пацієнти з мігрень мають реальну втрату працездатності в середньому кілька днів на місяць.

Мігрень – це первинна форма головного болю, самостійне захворювання, яке не має органічного субстрату на МРТ (на відміну від вторинного головного болю).

Згідно з епідеміологічними даними, поширеність мігрені становить 11%, вона посідає перше місце в структурі головного болю в країнах Європи.

Як правило, мігрень дебютує у молодому віці (середній вік початку 18-40 років), жінки хворіють у 2-3 рази частіше, ніж чоловіки.

Першопричини мігрені не відомі, вважається, що це захворювання розвивається при взаємодії генетичних факторів та несприятливих умов довкілля. Особливо важливим є стресовий фактор і гормональні зміни в організмі.

Мігрень – це первинно судинне захворювання, як вважалося раніше! Препарати, що розширюють судини або впливають на метаболізм головного мозку, тут не тільки не актуальні, але часто й протипоказані.

Провідним у патогенезі мігрені є активація збуджувальних систем мозку – так звана кортикальна готовність – деполяризація клітин певних ділянок кори, частіше потиличних часток, яка швидко генералізується на весь мозок, поширюється на ядра трійчастого нерва в стовбурі мозку, що і зумовлює больовий феномен. В активації цього процесу головну роль відіграють збуджуючі амінокислоти, головним чином глутамат. Ця ланка патогенезу дуже нагадує процеси, що лежать в основі формування епілептогенного вогнища, тому лікування мігрені має спільні риси з терапією епілепсії.

Мігрень проявляється повторюваними нападами головного болю, який має такі риси:

як правило, односторонній головний біль (рідше, особливо при хронічних формах, може хворіти вся голова)

пульсуючий характер супроводжується нудотою та/або блювотою

супроводжується світлобоязню, підвищеною чутливістю до звуків біль посилюється при фізичному навантаженні (як правило, пацієнт непрацездатний, лежить, захищається від зайвих звуків та світла.

Провокуючими факторами нападів є:

  • перевтома;
  • стрес;
  • недосипання;
  • вживання алкоголю (особливо червоного вина);
  • зловживання кавою, чаєм, колою;
  • почуття голоду;
  • вживання їжі, багатої на тирамін (сир, горіхи, шоколад, банани, цитрусові);
  • гормональні зміни (менструація, овуляція, прийом оральних контрацептивів);
  • різкі запахи (парфумерія).

Виділяють дві форми мігрені: без аури та з аурою.

Аура – це осередкові неврологічні симптоми, які передують нападу та/або продовжуються під час нього.

Пов’язані такі симптоми з фокальним збудженням певних зон кори мозку (за аналогією з епілепсією). Більше цього процесу залучені потиличні і тім’яні частки, тому найчастіше при мігрені бувають зорові аури:

  • зміни в полі зору з одного боку: спалахи, зигзаги, блискавки, точки або випадання частини поля зору (сліпа пляма, або скотома);

Крім цього можуть бути й інші види аур:

  • сенсорна аура – минуще оніміння половини тіла (руки та ноги з одного боку), почуття повзання мурашок у половині тіла;
  • моторна аура – слабкість в однойменних кінцівках (геміпарез – буває при рідкісних, спадкових формах мігрені з аурою);
  • мовна аура – минуще порушення мови (афазія);
  • вестибулярна аура – системне запаморочення, певного напрямку, як правило, напередодні нападу;

Напад мігрені триває від 3 годин до 4 днів (в середньому одну добу).

У 50% пацієнтів після нападу є сонливість і вони засинають.

При підозрі на мігрень дуже важливим є детальне обстеження пацієнта. На першому місці за важливістю стоїть нейровізуалізація – виконання МРТ головного мозку для виключення інших, органічних причин головного болю. Також важливими є електроенцефалографія, вивчення гормонального фону, дуплексне сканування судин голови та шиї.

У лікуванні мігрені виділяють два етапи:

купірування нападу та довгострокова (превентивна) терапія.

Для усунення мігренозних атак використовують анальгетики різних груп і триптани (специфічні селективні агоністи 5НТ-серотонінових рецепторів), які використовуються ситуаційно при нападах.

Якщо епізодична мігрень, пацієнти справляються таким «гострим» лікуванням – купіруванням нападу. Якщо частота нападів більше двох на місяць, або тривалість окремого нападу більше доби, призначається превентивне лікування.

Превентивна терапія – це лікування, що запобігає розвитку нападів. По суті, основним її завданням є підібрати такий засіб, при прийомі якого напади не виникатимуть взагалі або їхня частота буде мінімальною. Як правило, це препарати протиепілептичної групи (антиконвульсанти), які пригнічують фокальне збудження кори головного мозку та профілактують розвиток мігренозних атак.

Крім антиконвульсантів, із цим завданням також справляються деякі антидепресанти та бета-блокатори. Іноді може бути ефективним введення ботулотоксину в перикраніальні м’язи.

Прийом такої терапії – тривалий – місяці, і навіть роки, а підбір дози того чи іншого препарату – поступовий. Цей процес має проходити під контролем профільного невролога, який займається проблемою мігрені. Пацієнт веде щоденник нападів, у якому він вказує дату, оцінку нападу за 10-бальною шкалою, наявність або відсутність аури і регулярно показує його неврологу.

Справжнім проривом у превентивному лікуванні мігрені стало відкриття моноклональних антитіл до CGRP-білку (кальцитонін-зв’язуючий пептид). Цей пептид є відповідальним за передачу больових імпульсів у головному мозку. В Україні є зареєстрований препарат цієї групи, який ми успішно призначаємо у вигляді підшкірних ін’єкцій із частотою один раз на місяць.