Хвороба Паркінсона — це повільно прогресуюче хронічне дегенеративне захворювання центральної нервової системи. Воно супроводжується загибеллю нервових клітин, які містять дофамін, внаслідок чого пацієнт втрачає здатність контролювати рухи тіла, а згодом і виконувати прості повсякденні дії.
Діагностується захворювання переважно у людей похилого віку. Згідно зі статистичними даними, середній вік пацієнтів із такою патологією — 57 років.
Симптоми
Початок хвороби зазвичай непомітний, прояви наростають поступово. Запідозрити хворобу Паркінсона можна за такими ознаками:
- тремор спокою — ритмічний, повільний, посилюється при хвилюванні, слабшає при рухах та уві сні;
- уповільненість рухів;
- м'язова ригідність;
- скутість рухів;
- згинальна поза;
- човгаюча хода;
- порушення рівноваги, падіння;
- зміна амплітуди звичних рухів;
- хронічні закрепи;
- депресія;
- епізоди падіння артеріального тиску;
- когнітивні порушення, галюциноз (на пізніх стадіях).
Як наслідок, згодом з'являється синдром підвищеної втоми та біль у м'язах, спазми, хитка хода. Обличчя стає маскоподібним, моргання повіками відбувається рідше, ніж зазвичай. Спостерігається ослаблення мімічних м'язів, можлива навіть повна відсутність мімічної активності.
У тяжких клінічних випадках спостерігається нетримання сечі, нездатність до самостійного переміщення. При цьому пацієнт продовжує мислити здорово.
Приблизно у третини пацієнтів із запущеною хворобою Паркінсона розвивається деменція. Наростають проблеми із пам'яттю, мисленням.
При появі перших симптомів слід записатися на консультацію до лікаря, адже за тремором, фізичною загальмованістю та втомою здатна ховатися небезпечна хвороба. Своєчасне та правильне лікування дозволяє уповільнити прогресування патології та зберегти задовільну якість життя.
