Розлади аутичного спектру у дітей можуть проявлятися різними симптомами, проте їх завжди об’єднує характерна особливість – труднощі соціальної взаємодії через проблеми з комунікацією, стереотипну поведінку, опір змінам навколо та інші фактори. Дітям з РАС досить складно набути соціальних навичок, а їх відсутність може негативно позначитися на житті в майбутньому, призвести до проблем у спілкуванні з оточуючими, зниження якості самостійного життя та навіть розвитку депресії, появи думок про самогубство. Позитивна взаємодія з людьми допомагає налагодити дружні стосунки, покращити емоційний стан та інші аспекти життя. Тому дитині з таким діагнозом варто допомогти стати частиною соціуму.
Що таке соціалізація та для чого потрібні соціальні навички?
Соціалізація – це будь-яка дія людини, яка має соціальний мотив. Сюди можна віднести посмішку, зоровий контакт, бажання розділити переживання з іншою людиною тощо. Якщо розібратися, то практично будь-яка дія має соціальний мотив. Наприклад, дитина намагається заробити гарну оцінку в школі, щоб почути похвалу від батьків.
Соціальні навички допомагають людям взаємодіяти між собою, будувати міцні відносини. Вони дозволяють обмінюватися досвідом, контактувати з оточуючими з максимальною користю. Без них складно уявити процес навчання та розвитку.
Чим викликані труднощі соціалізації дітей з РАС?
Розлади аутичного спектру супроводжуються різними порушеннями та дефіцитами, які перешкоджають соціалізації. Труднощі, які ускладнюють набуття соціальних навичок у дітей з РАС, можна розділити на три основні групи:
- Порушення комунікації. Комунікацією називається процес обміну інформацією вербальним (за допомогою мовлення чи письма) та невербальним способом (використовуються жести, міміка тощо). Діти з розладами аутичного спектру в більшості випадків мають затримку розвитку мовлення. Вони говорять невеликими завченими фразами, не можуть сформувати самостійно речення, тому мають проблеми в спілкуванні з іншими людьми. Крім того, аутисти не вміють використовувати невербальну комунікацію. Їм складно встановити зоровий контакт зі співрозмовником, що необхідно для формування довірливих стосунків.
- Стереотипна поведінка, вузьке коло інтересів. Проявлятися стереотипна поведінка у дітей з РАС може по-різному. Наприклад, дитина виконує монотонні дії, зосереджується на якихось звуках чи дивитися на один предмет. Така поведінка обумовлена тим, що аутисту важливо постійно отримувати однакові відчуття, найменші зміни можуть негативно позначитися на його стані, призвести до агресії, розпачу. Проте така діяльність перешкоджає розвитку та заважає отримувати соціальні навички.
- Порушення психічної моделі. При соціальній взаємодії поведінка людини формується з урахуванням знань про те, що може знати співрозмовник, як він буде діяти в тій чи іншій ситуації тощо. Психічна модель поведінки формується поступово, проте у дітей з розладами аутичного спектру з цим є проблеми. Вони не розуміють, що відчувають інші люди, як вони будуть діяти в певних обставинах, не здатні співпереживати, тому не можуть використовувати цю інформацію, як орієнтир.
Всі діти з РАС мають проблеми з соціалізацією, проте їх можна розділити на дві групи. До однієї входять особи, які не бажають йти на соціальні контакти. При будь-якій взаємодії вони стають тривожними або навіть агресивними, впадають в істерику. Інколи, навпаки, всіляко ігнорують спілкування, демонструють відсутність інтересу.
До другої групи належать малюки, які бажають підтримувати контакти з іншими людьми, мати друзів, проте також стикаються з проблемами соціалізації. Викликані вони затримкою мовлення, повільною обробкою інформації, відсутністю абстрактного мислення та іншими аспектами. Труднощі в спілкуванні та налагодженні контактів призводять до сильного розчарування та відсторонення від оточуючих.
Основні методи вирішення проблеми
Оскільки при розладах аутичного спектру відбувається порушення базових механізмів взаємодії з іншими людьми та оточуючим світом, вирішити труднощі соціалізації непросто. Проблема також полягає в тому, що відсутність соціальних орієнтирів проявляється в ранньому віці, що призводить до виключення з соціуму. Крім того, суспільство часто не приймає дітей з такими особливостями, навіть в спеціалізованих класах часто для них не можуть створити належні умови для навчання.
До останнього часу вважалося, що розлади аутичного спектру не лікуються медикаментами, оскільки причини та механізми їх виникнення досі не вивчені. Виключенням були лише призначення ліків при надмірній збудливості.
На сьогоднішній день накопичується все більше даних про те, що РАС — це недіагностовані соматичні хвороби, які проявились внаслідок певних генетичних схильностей або епігенетичного впливу. Тому вирішальним фактором є діагностика основного захворювання, що призводить до розладу. Тільки усунувши соматичний фактор, можна досягти повного одужання дитини.
Важливий спосіб соціалізації таких дітей під час і після лікування основного захворювання – це психологічна та педагогічна корекція. Важливо розпочинати інтеграцію різних методів з раннього віку. Найчастіше вони використовуються в ігровій формі не лише під час прийому у спеціаліста, але й у повсякденному житті. Тому тут важлива наполеглива робота перш за все з боку батьків та близького оточення.
Сьогодні в суспільстві поступово впроваджуються методи соціалізації «особливих» дітей, зокрема, інклюзивні класи в школах. Не менш важливо відвідувати з дитиною музеї, магазини, театри, щоб вона звикала до соціуму, проте робити це треба поступово, враховуючи її готовність до нового етапу розвитку.
