Слово «дисбактеріоз» знайоме багатьом. Його часто використовують для пояснення здуття живота, нестійких випорожнень, дискомфорту після антибіотиків або навіть висипань на шкірі. Проте в сучасній доказовій медицині ситуація значно складніша.
На сьогодні дисбактеріоз не є самостійним діагнозом, який можна встановити лише за аналізом калу чи набором неспецифічних симптомів. Натомість дедалі частіше використовується термін «дисбіоз» (dysbiosis) — стан, за якого змінюється склад, різноманіття або функціональна активність мікробіоти. Це не окрема хвороба, а можливий супутній фактор або наслідок різних патологічних процесів.
Чому відмовилися від терміна «дисбактеріоз»?
Історично поняття «дисбактеріоз» виникло ще тоді, коли знання про кишкову мікробіоту були обмеженими. Вважалося, що існує певний «ідеальний» склад бактерій, а будь-яке відхилення від нього є патологією.
Сучасні дослідження показали, що це не так.
Мікробіота кожної людини є унікальною. На її склад впливають вік, спосіб народження, харчування, генетичні особливості, прийом лікарських засобів, перенесені інфекції та багато інших чинників. Те, що є нормою для однієї людини, може суттєво відрізнятися від мікробіоти іншої.
Саме тому сьогодні неможливо визначити універсальний «еталон» мікробіоти, з яким можна порівняти кожного пацієнта.
Що таке дисбіоз?
Дисбіоз — це порушення рівноваги мікробної екосистеми, яке може проявлятися:
- зменшенням бактеріального різноманіття;
- зміною співвідношення окремих мікроорганізмів;
- порушенням функцій мікробіоти;
- зниженням утворення корисних метаболітів;
- змінами взаємодії між мікробіотою та імунною системою.
Важливо розуміти, що дисбіоз сам по собі не пояснює причину захворювання. Він може бути як наслідком патологічного процесу, так і одним із факторів, що підтримують його перебіг.
Чи можна поставити діагноз за аналізом калу?
Ні.
Навіть сучасні методи дослідження мікробіоти, зокрема секвенування нового покоління (NGS), не дозволяють встановити діагноз «дисбактеріоз».
Результати таких досліджень допомагають оцінити особливості мікробної екосистеми, але завжди повинні інтерпретуватися разом із клінічною картиною, анамнезом, способом життя та іншими обстеженнями.
Лікувати лише лабораторний висновок — неправильно.
Коли зміни мікробіоти дійсно мають значення?
Наукові дослідження показують зв'язок дисбіозу з багатьма захворюваннями, серед яких:
- синдром подразненого кишечника;
- запальні захворювання кишечника;
- інфекція Clostridioides difficile;
- ожиріння;
- метаболічний синдром;
- окремі алергічні та аутоімунні захворювання.
Однак у більшості випадків дисбіоз не є єдиною причиною цих станів. Він є лише однією зі складових складної взаємодії між мікробіотою, імунною системою, генетикою та факторами навколишнього середовища.
Чи потрібно лікувати «дисбактеріоз»?
Лікувати потрібно не «дисбактеріоз», а конкретне захворювання або стан, який спричинив симптоми.
Наприклад, після курсу антибіотиків можуть рекомендуватися певні пробіотичні штами з доведеною ефективністю. При синдромі подразненого кишечника важливу роль можуть відігравати харчування, спосіб життя, медикаментозна терапія та лише за показаннями — окремі пробіотики.
Саме тому універсального лікування «дисбактеріозу» не існує.
Персоналізований підхід — майбутнє мікробіомної медицини
Сучасна гастроентерологія дедалі більше орієнтується на персоналізовану оцінку стану пацієнта. Враховуються не лише результати лабораторних досліджень, а й симптоми, супутні захворювання, харчові звички, спосіб життя та інші чинники, які впливають на мікробіоту.
Такий підхід дозволяє обирати обґрунтовану тактику лікування, а не боротися з умовним «дисбактеріозом».
Висновок
«Дисбактеріоз» — це не окремий медичний діагноз. Сучасна наука використовує поняття «дисбіоз», яке описує зміни мікробної екосистеми, але не є самостійною хворобою.
Основне завдання лікаря — не лікувати аналіз або назву стану, а знайти причину симптомів і підібрати терапію, ефективність якої підтверджена сучасними науковими даними. Саме такий підхід лежить в основі персоналізованої мікробіомної медицини.
Сучасна література:
1. Hill C, Guarner F, Reid G, et al. The ISAPP consensus statement on the scope and appropriate use of the term probiotic. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2014. DOI: 10.1038/nrgastro.2014.66
2. Sanders ME, Merenstein DJ, Reid G, et al. Probiotics and prebiotics in intestinal health and disease: from biology to the clinic. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2019. DOI: 10.1038/s41575-019-0173-3
3. Lynch SV, Pedersen O. The Human Intestinal Microbiome in Health and Disease. N Engl J Med. 2016. DOI: 10.1056/NEJMra1600266
4. Integrative HMP Research Network Consortium. The Integrative Human Microbiome Project. Nature. 2019. DOI: 10.1038/s41586-019-1238-8
5. Kho ZY, Lal SK. The Human Gut Microbiome – A Potential Controller of Wellness and Disease. Front Microbiol. 2018. DOI: 10.3389/fmicb.2018.01835
